Позиція щодо звільнення головних лікарів
Уважно спостерігаю за ситуацією із одноосібним звільненням головою обласної Ради керівників медичних закладів, пише на своїй сторінці ФБ Євгеній Шаповалов – депутат Вінницької облради
Навіть під час воєнного стану механізм вирішення кадрових питань в обласних закладах охорони здоров’я має бути наступним : подання кандидатур Департаментом охорони здоров’я ОВА як органом управління 
їх розгляд на постійній комісії облради з питань охорони здоров’я подальше голосування депутатів у сесійній залі. Так, без конкурсу, але не без процедур*
їх розгляд на постійній комісії облради з питань охорони здоров’я подальше голосування депутатів у сесійній залі. Так, без конкурсу, але не без процедур*Це б відповідало і букві і духу Закону, було б політичним компромісом, досягнутим в легальний спосіб. Воєнний стан не відміняє повноважень депутатів.
Склалося так, що депутати не були залученими до прийняття рішень, але понесли репутаційні втрати через одноосібне вирішення кадрових питань головою облради.
Особисто не бажаю, щоб дії окремих осіб впливали на репутацію усієї інституції загалом.
Тому сьогодні здійснив два конкретних кроки:
Перше. Направив депутатське звернення до Вінницька обласна прокуратура – офіційна сторінка, щоб отримати оцінку законності та можливих правових наслідків розпоряджень, якими звільнялись та призначались керівники обласних закладів охорони здоров’я впродовж воєнного стану.Друге. Звернувся до заступника голови постійної комісії з питань правової політики, регламенту, депутатської діяльності та етики, Романа Квітка. На наступному її засіданні пропоную розглянути, оцінити та надати висновки і рекомендації щодо пʼяти пунктів діяльності обласної Ради в період воєнного стану.*Аргументи щодо позиції.
П 20 ч 1 статті 43 ЗУ від 21.05.1997 № 280/97-ВР зазначає, що вирішення питань щодо управління об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, призначення і звільнення їх керівників відбувається обласними радами виключно на пленарних засіданнях.
Стаття 16 ЗУ від 19.11.1992 № 2801-XII визначає, що керівники комунальних закладів охорони здоров’я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров’я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п’яти років.
Порядок проведення конкурсу, а також типова форма такого контракту затверджена Постановою КМУ від 21 серпня 2019 р. № 792. Це ж і визначає саме орган управління відповідним майном підписантом та суб’єктом призначення і, зрозуміло, що йдеться не про одноосібне рішення якого-небудь керівника.
При цьому державні адміністрації, а також ОМС реалізують державну політику у сфері охорони здоров’я в межах своїх повноважень.
І лише виконавчі органи муніципалітетів здійснюють управління комунальними закладами охорони здоров’я, організацію їх матеріально-технічного, кадрового та фінансового забезпечення відповідно до закону. Це пов’язано і з бюджетним процесом, визначенням та реалізацією цілей державної політики у відповідній сфері та управлінням закладами відповідного рівня, що є нерозривним процесом.
Створення виконавчих органів на рівні обласних рад законодавством не передбачено. Така можливість є тільки на базовому рівні.
Стаття 14 ЗУ від 09.04.1999 № 586-XIV визначає, що місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами. І у цьому випадку в їх управлінні перебувають також об’єкти спільної власності територіальних громад.
Отже, органом управління обласних медичних закладів є Департамент охорони здоров’я та реабілітації Вінницької ОДА.
Ч 5 статті 10 ЗУ від 12.05.2022 № 2259-IX передбачає, що під час дії воєнного стану суб’єкт призначення (Сесія облради або ДОЗ) може призначати керівників КНП без конкурсного відбору.
Але і це не означає можливість одноосібного рішення.
Звертаю увагу, що на Вінниччині був свіжий прецедент коли суд задовільнив позов особи, яку було звільнено з порушенням процедури з посади керівника КНП. Справа № 120/8206/22
У сухому залишку
Ввважаю, що ця ситуація є індикатором системної відсустності сталої комунікації між керівництвом обласної ради та депутатським корпусом.
Поточна динаміка вказує на те, що обласна рада з найважливішого представницького органу регіону перетворюється на невпливовий додаток до Вінницької міськради.
Не дивлячись на мої постійні застереження, змушений константувати відсутність змін та покращень. Досі консультації з депутатами стосовно важливих рішень не відбуваються, засідання більшості постійних комісій є суто формальними заходами, а реальні рішення приймаються навіть не монобільшістю Української стратегії Гройсмана, а невеликим колом осіб.
Але все це тимчасово.
Звернення додаю.
